Налоговая в сделке не участвует Органы ГНС лишили права аннулировать контракты между предприятиями

Вищий адміністративний суд України (ВАСУ) Постановою № К/9991/50772/12 від 14 листопада 2012 року обмежив можливості фіскалів по донарахуванню податків. Згідно з вердиктом Суду органи ДПС не мають права самостійно визнавати недійсними угоди, укладені між суб’єктами господарювання.

Наведена постанова ВАСУ ще раз, але вже на вищому рівні, підтвердила практику, яка у більшості випадків останні 2-3 роки склалась під час вирішення аналогічних спорів з податковими органами.

Специфіка правовідносин стосується боротьби митарів з так званими схемами мінімізації податкових зобов’язань. Звісно, що під гаслом відстоювання інтересів держави та суспільства часто-густо робляться справи, що ніяким чином не покращують стан сплати податків, а іноді прямо протизаконні та наносять непоправної шкоди бізнесу.

З моменту набрання чинності новим Цивільним кодексом 2004 року, у його статтях з’явилось принципово нове для українських цивілістів поняття – нікчемність правочинів. По своїй природі це правочини, які не потрібно через суд визнавати недійсними через їх очевидну невідповідність закону, тобто якщо у законі є прямі приписи про нікчемність, зокрема недодержання обов’язкової нотаріальної форми правочинів, відсутність схвалення угод малолітніх усіб їх батьками тощо. Решта правочинів, нікчемність яких прямо не встановлена законом, можуть бути оспореними виключно через суди України.

 

Бачення податківців дещо відрізняється у даному вопросі. Існують напрацьовані роками механізми їх шаблонної поведінки. Під час проведення перевірок платників, чи то планових, а частіше усього внаслідок «відпрацювання по ланцюгу», тобто, коли іншими перевірками встановлена відсутність контрагента підприємства за його місцезнаходженням або неподання податкової звітності, або існує дослідча (досудова) перевірка, чи порушена кримінальна справа за фактами правопорушень у фері податків та інших господарських злочинів, а у підприємства, що перевіряється, були бізнесові відносини з такою особою,податковий інспектор перш за все звертає увагу на наступні речі:

-          Відповідність юридичної адреси з фактичним місцезнаходженням платника; кількість працюючих на підприємстві, у тому числі спеціалістів, які могли б виконувати роботу, що передбачена договором, який викликає сумнів; розрахунки за договором; наявність первісної документації; правильність відображення у балансі. Якщо для поставки товару потрібні були послуги із зберігання великого обсягу продукції, її транспортування тощо, – перевіряє на наявність договору оренди  складів, договорів з перевізниками або наявність свого транспорту тощо.

За результатами перевірок податківець складає акт, у якому самостійно, перебираючи на себе  повноваження суду, встановлює факт нікчемності правочину. Така позиція ДПІ є незаконною, однак досить ефективною, оскільки не потребує часу за трудових затрат для ведення судового спору. Далі, як відомо, виноситься повідомлення-рішення про донарахування податків у зв’язку з неправомірністю   включення сум ПДВ у податковий кредит за даним правочином та віднесення платником  на затрати сум придбання, через що донараховується  податок на прибуток.

І все – м’яч на боці суперника – вже підприємець змушений не прогавити строк, давати заперечення на акт, оскаржувати  до суду повідомлення-рішення, бо якщо оскарження не відбудеться– зазначену у повідомленні суму буде стягнуто с платника.

Звісно, що за таких умов більша частина платників з огляду на суму донарахування, через правову необізнаність, страх поламати «сталі відносини» з працівником ДПІ,  якісь особисті обставини керівників (власників), або елементарну відсутність у штаті юриста, бухгалтера, що займає активну життєву позицію, не вважають за потрібне позиватися.  Ще з депресією в економіці останнім часом спостерігаю депресивний настрій у бізнеса щодо свого захисту. У підприємців склалась така думка, що корумповані суди працюють в «ручном режиме», за вказівкою зверху. На що і розрахунок. Таким чином робиться % поповнення надходжень.

Натомість судова практика свідчить, що:

  • Хто оскаржує неправомірність дій податкової  будь-якими законними засобами по аналогічних спорах, – чи поданням скарги на неправомірні дії працівників ДПА, чи оскарження повідомлень-рішень, чи шляхом визнання договору дійсним (хоча сама таку форму вважаю перебільшенням), – досягають успіху навіть по першій інстанції;
  • Судами виносяться рішення, якими задовольняються вимоги господарюючих суб’єктів, скасовуються незаконні повідомлення-рішення, які прийняті внаслідок неправомірного встановлення інспекторами фактів нікчемності правочину, на що останні не мають повноважень, ані їх спеціальнім законом, ані ст. 20 Податкового кодексу,

про що, власне, свідчить Постанова ВАСУ по даній конкретній справі.  Фіаско у справі часто пояснюється не заангажованістю судів, а поганою роботою юристів, зокрема у підготовці доказової бази, невикористання усіх наданих законом засобів, іноді просто несумлінним ставленням до справи.  Борітеся, і поборете.

 

Татьяна Кузьмич, управляющий партнер, специально для еженедельника “Деловая Столица”, № 50 (604) от 10.12.2012г.

 

Copyright © Prime Law Firm 2011&mdash2016, All Rights Reserved
Powered by Code201