Доля «нічийних» земель

Набув чинності  Закон «Про внесення змін до Земельного кодексу України та інших законодавчих актів щодо правової долі земельних ділянок, власники яких померли» № 3006 (далі – Закон № 3006).

Як зазначається, метою і основними завданнями Закону № 3006 є: оптимізація процедури виявлення нерухомого майна у складі спадщини, що може бути визнана судом відумерлою; збільшення матеріальної бази місцевого самоврядування за рахунок нерухомого майна, розташованого на території юрисдикції відповідних сільських, селищних, міських рад, яке входить до складу відумерлої спадщини.

Велика кількість нерухомого майна, власники якого померли, не залишивши спадкоємців, роками знаходиться у невизначеному правовому стані, адже сам процес визнання такого майна відумерлою спадщиною практично складний у зборі доказової бази, до того ж здійснюється дуже повільно. Це призводить  до того, що таке нерухоме майно або використовується (захоплюється) певними особами незаконно, або ж занепадає, а бюджет недоотримує кошти.   

Хоча офіційна статистика не ведеться, але за деякими даними земельні ділянки сільськогосподарського призначення, які перебувають у невизначеному правовому стані, деколи складають до 15 % площі земельного масиву, в якому розташовані відповідні ділянки, що загалом по Україні складає біля 1,5 мільйона гектарів. Відсутність визначеності у їх правовій долі не дає змоги офіційно оформити речові права: права власності, користування земельними ділянками, в тому числі на умовах оренди.

Тому, Законом  № 3006 для врегулювання ситуації, що склалася передбачено наступне:

  • у разі, якщо до складу спадщини входить нерухоме майно, в тому числі земельна ділянка, орган місцевого самоврядування подає до суду заяву про визнання спадщини відумерлою за місцем знаходження майна, а не за місцем відкриття спадщини, як було раніше;
  • розширено коло суб'єктів, які мають право звернутися до суду із заявою про визнання спадщини відумерлою, а саме: крім органу місцевого самоврядування із заявою про визнання спадщини відумерлою можуть також звернутися кредитори спадкодавця, а в разі, коли до складу спадщини входять земельні ділянки сільськогосподарського призначення - власники або користувачі суміжних земельних ділянок (при цьому здійснюється передача майна в складі відумерлої спадщини до комунальної власності);
  • особам, які подають заяву про визнання спадщини відумерлою, надається право на одержання інформації з Спадкового реєстру про заведену спадкову справу та видане свідоцтво про право на спадщину, на безоплатне одержання інформації з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію смерті громадян;
  • суд зобов'язаний буде залучати до розгляду справ про визнання спадщини відумерлою органи місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини і/або за місцем знаходження нерухомого майна, що входить до складу спадщини;
  • визначено процедуру державної реєстрації права на нерухоме майно в Державному реєстрі прав на нерухоме майно, Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» доповнено статтею 30-1;
  • органи місцевого самоврядування звільняються від сплати судового збору при подачі заяв про визнання спадщини відумерлою, щоправда така норма діятиме лише з 1 січня 2017 року.

Варто зазначити, що у редакції законопроекту до першого читання містилася норма про те, що з метою виявлення нерухомого майна, яке може бути визнане відумерлою спадщиною, у складі Спадкового реєстру функціонує Інформаційна система виявлення нерухомого майна, яке може бути визнане відумерлою спадщиною. Проте, у другому читанні законотворці відхилили доповнення статті 1277 Цивільного кодексу України такою нормою, яка передбачає створення у складі Спадкового реєстру системи автоматизованого пошуку відумерлої спадщини. Тому органи місцевого самоврядування і надалі не володітимуть достовірною та повною інформацією щодо кількості та місцезнаходження земель без власників. Тож час покаже, чи будуть досягнуті цілі прийнятого закону.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Підготувала

юрист Адвокатської компанії «ПРАЙМ»

Тетяна Проценко