У державі існує стала і не дуже приємна практика зловживань у банківському секторі, коли кредитори, користуючись необізнаністю споживачів, пропонують договори споживчого кредитування із нерозумними і навіть необмеженими розмірами штрафних санкцій. Такий стан речей призводить до ситуацій, коли бабця, купивши телевізор, та не сплативши своєчасно кредитних коштів,   віддає, умовно кажучи, банку хату за борги. Розмір пені за порушення виконання грошових зобов’язань законом по відношенню до фізичних осіб не обмежений.

Зважаючи на таку несправедливість у порівнянні з статусом юридичних осіб, по відношенню яких діє обмеження у розмірі подвійної облікової ставки Нацбанку, громадянин Козлов Д.О. звернувся до Конституційного Суду про офіційне тлумачення відповідних статей закону, що регламентує обмеження пені.

11.07.2013 Конституційний Суд України постановив рішення № 7-рп/2013 у справі № 1-12/2013.

У Рішенні Конституційний Суд України розтлумачив, що положення статей 1 та 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22.11.1996 № 543/96-ВР, в яких йдеться мова про максимальний розмір пені, що може бути сплачений у разі несвоєчасного виконання грошових зобов'язань (подвійна  облікова  ставка   Національного   банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня), поширюється на правовідносини, суб’єктами яких є лише підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також на фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності. Громадян таке обмеження не стосується.

Крім цього, у пункті 3 Рішення аналізуючи правовідносини зі сплати пені, що виникають між фізичними особами - споживачами та банками і іншими фінансовими установами у правовідносинах споживчого кредитування, Конституційний Суд України дійшов висновку, що умови договору споживчого кредиту, його укладання та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими особа споживача вважається слабкою стороною у договорі та підлягає особливому правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності. Виконання державою конституційно-правового обов’язку щодо захисту прав споживачів вимагає від неї спеціального законодавчого врегулювання питань, пов’язаних із забезпеченням дії зазначених принципів у відносинах споживчого кредитування, зокрема щодо встановлення справедливого розміру неустойки за прострочення виконання грошових зобов’язань позичальниками - фізичними особами.

На останок Конституційний Суд України пунктом 2 резолютивної частини Рішення рекомендував Верховній Раді України законодавчо врегулювати питання щодо встановлення справедливого розміру неустойки за прострочення виконання позичальниками - фізичними особами грошових зобов’язань у відносинах споживчого кредитування.

Нагадуємо, що рішення Конституційного Суду України є обов’язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.

Будемо сподіватися, що Верховна Рада України візьме до уваги такі «обов’язкові до виконання» рекомендації Конституційного Суду України та встане на сторону нерідко перебуваючого у нерівному становищі з точки зору економічних умов, рівня освіти та купівельної спроможності споживача.