Закон України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України" № 3609-VI від 07.07.11 р. збільшив кількість підстав для отримання статусу платника ПДВ. Варто нагадати, що раніше потрапити в ряди ПДВшників можна було лише двома шляхами:

  • або відповідати вимогам для обов’язкової реєстрації, тобто загальна сума від здійснення операцій повинна сукупно перевищувати 300 тис. грн. протягом останніх 12 календарних місяців;
  • або на добровільних засадах звернутися до податкової за умови, що обсяг реалізації товарів/послуг іншим платникам податку за останні 12 календарних місяців сукупно становлять не менше 50 % загального обсягу постачання.

Та завдяки нововведенням, «бажаючі»з обсягом постачання менше 300 тис. грн. отримали шанс добровільно зареєструватися ПДВшниками. Це стосується і тих, хто пропрацював менше року. Для цього потрібно, щоб статутний капітал або балансова вартість активів (основних засобів, нематеріальних активів, запасів) перевищувала 300 тис. грн.

Теоретично, такі зміни повинні були дозволити суб’єктам господарювання зареєструватися платником ПДВ з перших днів їх діяльності. Але, оскільки механізм реалізації цієї норми ще досі чітко не прописаний, податківці відмовляють в реєстрації ПДВшників, допоки не буде фактичного внесення статутного капіталу або балансової вартості активів на суму 300 тис. грн., та підтвердження цього факту відповідними первинними документами.

Крім того, в своєму «свіженькому» Листі щодо проведення процедури реєстрації особи як платника ПДВ від 01.11.11 р. № 4893/7/15-3317 Державна податкова служба вказала, що статутний капітал товариства з обмеженою відповідальністю підлягає сплаті учасниками товариства до закінчення першого року з дня державної реєстрації товариства (частина 3 статті 144 Цивільного кодексу України). Відповідно до абзацу 2 частини 2 статті 115 Цивільного кодексу грошова оцінка вкладу учасника господарського товариства здійснюється за згодою учасників товариства, а у випадках, встановлених законом, вона підлягає незалежній експертній перевірці.

Статтею 3 Закону України від 12.07.01 № 2658-ІІІ «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» (далі – Закон № 2658) визначено, що незалежною оцінкою майна вважається оцінка майна, що проведена суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання.

Суб'єктами оціночної діяльності можуть бути зареєстровані в установленому законодавством порядку фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, а також юридичні особи незалежно від їх організаційно-правової форми та форми власності, які здійснюють господарську діяльність, у складі яких працює хоча б один оцінювач, та які отримали сертифікат суб'єкта оціночної діяльності відповідно до Закону № 2658, а також органи державної влади та органи місцевого самоврядування, які отримали повноваження на здійснення оціночної діяльності в процесі виконання функцій з управління та розпорядження державним майном та (або) майном, що є у комунальній власності, та у складі яких працюють оцінювачі (стаття 5 розділу І Закону № 2658).

За результатами оціночної діяльності складається звіт про оцінку майна (акт оцінки майна), що містить висновки про вартість майна (стаття 12 розділу ІІ Закону № 2658).

Чи розцінювати це як натяк на обов’язкове проведення такої оцінки майна, покаже час. Адже, згідно частини 6 статті 52 Податкового кодексу України центральний орган контролюючого органу проводить періодичне узагальнення податкових консультацій, які стосуються значної кількості платників податків або значної суми податкових зобов'язань, та затверджує наказом узагальнюючі податкові консультації, які підлягають оприлюдненню. Поки що відповідного наказу податкова не затвердила, а тому цей лист не має юридичної сили, а лише має роз’яснювальний характер.