Особливості та порядок здійснення іноземними юридичними і фізичними особами підприємницької діяльності на території Україні.

17 червня 2006 року

Здійснення підприємницької діяльності на території України для іноземних фізичних і юридичних осіб гарантовано законодавством України. 

Відповідно до положень Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» від 4 лютого 1994 № 3929-ХІІ (стаття 7) встановлено, що іноземні громадяни мають право на заняття в Україні інвестиційною, а також зовнішньоекономічною та іншими видами підприємницької, які передбачені законодавством України. При цьому вони мають такі ж права і обов'язки, що й громадяни України, якщо інше не передбачено Конституцією або законами України ».

Відповідно до статті 42 Господарського кодексу України, який набрав чинності з 1 січня 2004 року «підприємництво - це самостійна ініціативна, систематична, на власний розсуд підприємницька діяльність, яка здійснюється суб'єктами господарювання з метою одержання економічних і соціальних результатів та одержання прибутку». В Україну проголошена свобода підприємницької діяльності. Перелік видів діяльності, які підлягатимуть ліцензуванню, а також перелік видів діяльності, здійснення підприємництва в яких заборонено, встановлюється виключно законом.

У статті 44 Господарського кодексу України закріплені принципи підприємницької діяльності, в число яких входять принципи вільного вибору видів підприємницької діяльності, самостійне формування програм діяльності, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом.

Стаття 45 Господарського кодексу України передбачає, що підприємництво в Україні здійснюється в організаційних формах, які передбачені законом.Організаціонно-правова форма господарювання - це форма господарської діяльності з відповідною правовою основою, яка визначає характер взаємин між засновниками (учасниками), режим майнової відповідальності по зобов'язаннях підприємства, порядок створення, реорганізації, ліквідації, управління, розподілу прибутку, можливі джерела фінансування тощо. 

У Державному Класифікаторі України ДК 002:2004, затвердженому наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 28 травня 2004 року № 97 передбачено перелік організаційно правових форм господарювання.

Однією з основних форм господарювання є підприємство. Відповідно до ст.62 Господарського кодексу України підприємство - це самостійний суб'єкт господарювання, який створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування або іншими суб'єктами для задоволення суспільних чи особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної та іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому законодавством.

Залежно від форм власності в Україні існують основні види підприємств:
Приватне - діє на основі приватної власності громадян або юридичних осіб;
Підприємство, яке діє на основі колективної власності,
Комунальне - діє на основі комунальної власності територіальної громади;
Державне - діє на основі державної власності;
Підприємство, засноване на змішаній формі власності.

Підприємство, в статутному фонді якого не менше десяти відсотків становить іноземна інвестиція, визнається підприємством з іноземною інвестицією. У підприємстві, в статутному фонді якого іноземна інвестиція становить сто відсотків, визнається іноземним підприємством.

Залежно від способу створення та формування статутного фонду в Україні діють унітарні та корпоративні підприємства.

Відповідно до п.4 ст.63 Господарського кодексу України унітарне підприємство створюється одним засновників. У пункті 5 цієї ж статті зазначено, що корпоративне підприємство - це підприємство, яке створюється двома і більше засновниками.

Залежно від кількості співробітників і валового доходу підприємства поділяються на:
Малі - до 50 чоловік, а валовий дохід від реалізації продукції (товарів, послуг) за звітний фінансовий рік не перевищує суму, еквівалентну 50 тис. ЄВРО за середньорічним курсом Національного банку по відношенню до гривні; 
Великі - більше 1000 чоловік, а валовий дохід від реалізації продукції (товарів, послуг) за звітний фінансовий рік перевищує суму, еквівалентну 5 млн. ЄВРО за середньорічним курсом Національного банку по відношенню до гривні; 
Середні - всі інші підприємства.

Цивільний кодекс України, який набрав чинності з 1 січня 2004 розділяє юридичних осіб на види залежно від порядку їх установи:
Юридичні особи приватного права - засновуються на підставі установчих документів;
Юридичні особи публічного права - засновуються розпорядчим актом Президента України, органом державної влади, органом місцевого самоврядування. 

Відповідно до ст.83 Цивільного кодексу України юридичні особи можуть створюватися у формі товариств, установ та в інших формах, передбачених законом.

Суспільство - організація, яка створена шляхом об'єднання осіб, які мають право на участь в даному суспільстві.

Товариства поділяють на:
Підприємницькі;
Непідприємницькі

Підприємницькі товариства можуть бути створені лише як господарські товариства.

Найбільший інтерес у іноземних фізичних та юридичних осіб викликає створення на території України господарських товариств. Правову базу по їх створенню складають:
Цивільний кодекс України - глава7, параграф 1 глава 8.
Господарський кодекс України - глава 4, 6.7, 9,11
Закону України «Про господарські товариства»

Відповідно до частини 3 статті 3 Закону України «Про господарські товариства» іноземні громадяни, особи без громадянства, іноземні юридичні особи ... можуть бути засновниками та учасниками господарських товариств нарівні з громадянами та юридичними особами України, крім випадків, встановлених законодавчими актами України.

Нововведенням у створенні господарських товариств, стала можливість з 1 січня 2004 року мати в їх складі одного учасника (стаття 79 Закону України «Про господарські товариства», стаття 83 Цивільного кодексу України). Відповідно до статті 87 Цивільного кодексу України, суспільство, яке створене однією особою, діє на підставі статуту, затвердженого цією особою.

Найбільш популярними видами господарських товариств, які засновуються іноземними юридичними і фізичними особами є акціонерні товариства та товариства з обмеженою відповідальністю.

Для забезпечення діяльності підприємства в ньому створюється статутний фонд. Закон України «Про господарські товариства» вказує, що розмір мінімального статутного фонду для акціонерних товариств становить 1250 мінімальних заробітних плат, для товариства з обмеженою відповідальністю -100 мінімальних заробітних плат виходячи із ставки мінімальної заробітної плати, яка діяла на момент їх створення.

Відповідно до статті 116 Господарського кодексу України від 16.01.2003 р. № 436-ІV, ст.1 Закону України "Про режим іноземного інвестування" підприємство, у статутному фонді якого не менше десяти відсотків становить іноземна інвестиція, визнається підприємством з іноземною інвестицією. Підприємство набуває статусу підприємства з іноземною інвестицією з дня зарахування іноземної інвестиції на його баланс. Відповідно до ст.117 Господарського кодексу України унітарне або корпоративне підприємство, що діє виключно на основі власності іноземців або іноземних юридичних осіб вважається іноземним підприємством. Це означає, що таке підприємство не може бути засновано в галузях, які мають стратегічне значення для безпеки держави.

Відповідно до Закону України «Про інвестиційну діяльність» від 18.09.1991 N 1560-XII інвестиції - це всі види майнових та інтелектуальних цінностей, які вносяться в об'єкти підприємницької та інші види діяльності, в результаті яких утворюється прибуток або досягається соціальний ефект.

Відповідно до Закону України "Про режим іноземного інвестування" 93/96 - ВР від 19 березня 1996 р. іноземні інвестиції можуть здійснюватися у різних формах:
Часткова участь у підприємствах, що створюються спільно з юридичними та фізичними особами або Придбання частки діючих підприємств;
Установа підприємств, які повністю належать іноземним інвесторам, філій або інших відокремлених підрозділів або придбання у власність діючих підприємств повністю;
Придбання не забороненого законом рухомого і нерухомого майна, інших об'єктів власності шляхом прямого одержання майна чи майнових комплексів у вигляді акцій, облігацій і цінних паперів;
Придбання самостійно або за участю українських юридичних або фізичних осіб прав на користування землею та використання природних ресурсів на території Україні;
Придбання інших майнових прав;
Господарської діяльності на підставі угоди про розподіл продукції;
В інших формах, які не заборонені законами України, в тому числі без створення юридичної особи на підставі договорів із суб'єктами господарської діяльності України.

У статті 2 вищевказаного Закону передбачено в якому вигляді можуть здійснюватися іноземні інвестиції.

Виходячи з вимог ст. 5 Закону, іноземні інвестиції, включаючи внески до статутного фонду підприємств, оцінюються в іноземній конвертованій валюті та у валюті України за домовленістю сторін на основі цін міжнародних ринків або ринку України. Перерахування інвестиційних сум в іноземній валюті у валюту України здійснюється за офіційним курсом валюти України, визначеним Національним банком України.

Чинне законодавство України (ст. 8,9,10 Закону) передбачає державні гарантії захисту іноземних інвестицій.

Для іноземних інвесторів на території України встановлюється національний режим інвестиційної та іншої господарської діяльності.

Якщо надалі спеціальним законодавством України про іноземні інвестиції будуть змінюватися гарантії захисту іноземних інвестицій, то протягом десяти років з дня набрання чинності такого законодавства на вимогу іноземного інвестора застосовуються державні гарантії захисту іноземних інвестицій, зазначені в цьому Законі.

Іноземні інвестиції в Україну не підлягають націоналізації. Державні органи не мають права реквізувати іноземні інвестіціі. Іноземні інвестори мають право на відшкодування збитків, включаючи упущену вигоду і моральну шкоду, завданих їм внаслідок дій, бездіяльності або неналежного виконання державними органами України чи їх посадовими особами передбачених законодавством обов'язків щодо іноземного інвестора або підприємства з іноземними інвестиціями відповідно до законодавства України. 

У разі припинення інвестиційної діяльності іноземний інвестор має право на повернення у строк не більше шести місяців з дня припинення цієї діяльності, своїх інвестицій в натуральній формі або у валюті інвестування в сумі фактичного внеску (з урахуванням можливого зменшення статутного фонду) без сплати мита, а також доходів від цих інвестицій у грошовій чи товарній формі за реальною ринковою вартістю на момент припинення інвестиційної діяльності.

Іноземним інвесторам після сплати податків, зборів та інших обов'язкових платежів гарантується безперешкодний і негайний переказ за кордон їх прибутків, доходів та інших коштів в іноземній валюті, отриманих на законних підставах внаслідок здійснення іноземних інвестицій.

Порядок інвестування визначається Постановою Правління Національного банку України від 10 серпня 2005 року № 280 «Про врегулювання питань іноземного інвестування в Україну», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.08.2005 року, яка набула чинності 10 вересня 2005 року.

Відповідно до цього Регламенту, іноземні інвестиції в Україну в грошовій формі здійснюються іноземними інвесторами у вигляді іноземної валюти, яка відповідно до Класифікатора іноземних валют та банківських металів, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 4.02.1998 № 34, визнається вільно конвертованою, широко використовується для платежів за міжнародними операціями, продається на головних валютних ринках світу і дозволяється для здійснення інвестицій в Україну (1 група класифікатора). У разі перерахування іноземної валюти, яка належить до 2 і 3 груп Класифікатора, банк, який уповноважений для обліку коштів іноземних інвесторів, повертає ці кошти банку-відправнику.

При здійсненні прямих інвестицій (операцій, які передбачають придбання об'єктів нерухомого та рухомого майна та пов'язаних з ним майнових прав, а також внесення грошей і майна до статутного фонду юридичної особи в обмін на корпоративні права, емітовані цією юридичною особою) інвестор має право:
Переводити безпосередньо на поточний рахунок резидента іноземну валюту з-за кордону;
Відкрити інвестиційний рахунок та перераховувати на нього іноземну валюту з-за кордону;
Зараховувати ввезену в Україну, в межах, визначених Національним банком України, і задекларовану  митними органами, під час в'їзду в Україну, готівкову іноземну валюту 1 групи Класифікатора (за наявності митної декларації або документа банку про одержання іноземним інвестором готівкової іноземної валюти) на поточний рахунок фізичної особи -нерезидента в уповноваженому банку; 
Перераховувати іноземну валюту з власного поточного рахунку фізичної особи-нерезидента в уповноваженому банку на власний інвестиційний рахунок іноземного інвестора - фізичної особи або на інвестиційний рахунок іноземного інвестора - юридичної особи; Перераховувати з інвестиційного рахунку іноземну валюту на поточний рахунок резидента;
Здійснювати продаж іноземної валюти з інвестиційного рахунку та зараховувати на інвестиційний рахунок гроші в гривнях, отриманих від продажу іноземної валюти, для подальшого здійснення прямої інвестиції;
Перераховувати гроші в гривнях, отримані як прибуток, доходи, інші кошти, одержані іноземним інвестором від інвестиційної діяльності в Україні, з інвестиційного рахунку на поточний рахунок резидента.

Відповідно до Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» єдиним законним платіжним засобом платежу в Україні є гривня. Але, іноземний інвестор має право перераховувати іноземну валюту з інвестиційного рахунку на поточний рахунок резидента для розрахунків за об'єкти інвестування без індивідуальної ліцензії Національного банку України на використання іноземної валюти України як засобу платежу.

Вищевказана Постанова регламентує порядок повернення іноземних інвестицій, а також прибутків, доходів, інших коштів, що отримані інвестором від інвестиційної діяльності в Україні. Цей нормативний акт регламентує шляхи повернення внесених інвестицій. Резиденти мають право перераховувати іноземну валюту на інвестиційний рахунок інвестора без індивідуальної ліцензії Національного банку України для використання іноземної валюти на території України як засобу платежу в разі повернення іноземної інвестиції, а також прибутку, доходів, інших коштів, одержаних іноземним інвестором від інвестиційної діяльності в Україні. 

Операції, пов'язані з іноземним інвестуванням в Україну, підлягають фінансовому моніторингу відповідно до законодавства України.

Закон України «Про режим іноземного інвестування» передбачає державну реєстрацію іноземних інвестицій.

Відповідно до ст. 13 цього Закону незареєстровані іноземні інвестиції не дають права на одержання пільг та гарантій, передбачених цим Законом.

Порядок реєстрації іноземних інвестицій визначено Постановою Кабінету Міністрів України від 7 серпня 1996 року № 928 «Про затвердження Положення про порядок державної реєстрації іноземних інвестицій». Державна реєстрація іноземних інвестицій здійснюється після їх фактичного внесення.

Державна реєстрація іноземної інвестиції діє протягом усього періоду функціонування інвестиції. У разі повної або часткової репатріації іноземної інвестиції, а також прибутку, доходів, інших коштів, одержаних іноземним інвестором від інвестиційної діяльності в Україні за кордон іноземний інвестор або уповноважена ним особа повинні повідомити про це відповідний орган державної реєстрації.

Закон (ст.18, 19, 20) передбачає, що майно, яке ввозиться в Україну як внесок іноземного інвестора до статутного фонду підприємств з іноземними інвестиціями (крім товарів для реалізації або власного споживання), звільняється від обкладення митом. При цьому митні органи здійснюють пропуск такого майна на територію України на підставі виданого підприємством простого векселя на суму мита з відстроченням платежу не більше ніж на 30 календарних днів з дня оформлення ввізної вантажної митної декларації. Вексель погашається і ввізне мито не справляється, якщо у період, на який дається відстрочення платежу, зазначене майно зараховано на баланс підприємства і податковою інспекцією за місцезнаходженням підприємства зроблена відмітка про це на примірнику векселя. Якщо протягом трьох років з часу зарахування іноземної інвестиції на баланс підприємства з іноземними інвестиціями майно, що було ввезено в Україну як внесок іноземного інвестора до статутного фонду зазначеного підприємства, відчужується, у тому числі у зв'язку з припиненням діяльності цього підприємства (крім вивезення іноземної інвестиції за кордон), підприємство з іноземними інвестиціями сплачує ввізне мито, яке обчислюється виходячи з митної вартості цього майна, перерахованого у валюту України за офіційним курсом валюти України, визначеного Національним банком України на день здійснення відчуження майна.

Підприємство з іноземними інвестиціями самостійно визначає умови реалізації продукції (робіт, послуг), включаючи ціну на них. Продукція підприємств з іноземними інвестиціями не підлягає ліцензуванню і квотуванню за умови її сертифікації як продукції власного виробництва у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України Підприємства з іноземними інвестиціями сплачують податки відповідно до законодавства України.

Назарчук Оксана

Адвокат АК "Прайм"