Проект закону «Про адвокатуру»: мрія чи реальність?

15 грудня 2007

Адвокатура України пройшла нелегкий шлях свого реформування та пошуків найефективніших форм і методів надання юридичної допомоги громадянам та організаціям. У той же час у нашому суспільстві зневажливо ставилися до демократичних інститутів, фактично відсутня критика і гласність, відбувалося заниження стандартів демократії і законності. Що стосується адвокатури, то це виявилося у фактичному її одержавленні, про що свідчать повноваження органів державної влади та управління щодо загального керівництва колегіями адвокатів.

Намагаючись вирішити питання, які формувалися роками, група народних депутатів, а саме: Головатий С.П., Соболєв С.В., Стретович В.М., Мусіяка В.Л внесли 13.09.2005р. на розгляд Верховної Ради законопроект № 7051-1, який пропонує нове бачення української адвокатури.

Сподіваюся, що прийняття нового Закону України "Про адвокатуру" вирішить основні проблеми, які роблять повноцінну діяльність адвокатури неможливою, і сприятиме її формуванню і розвитку як спеціально уповноваженого недержавного правозахисного інституту, який є складовою частиною громадянського суспільства. Адвокатура Україна повинна здійснювати свою діяльність на принципах верховенства закону, незалежності, демократизму, гуманізму і конфіденційності.

Основними завданнями, які ставлять перед собою розробники проекту є:
забезпечення реалізації конституційного права громадян на якісну і доступну правову допомогу.
належним чином закріпити місце і роль адвокатури у правовій системі України.
забезпечити механізм реалізації професійних прав адвокатів і гарантій адвокатської діяльності.
встановити достойну винагороду адвокатів за виконання зобов'язань захисника за призначенням.
створити умови належного соціального забезпечення адвокатів.
привести законодавство, яке регулює питання щодо здійснення адвокатської діяльності в Україні, у відповідність з міжнародними стандартами.

Актуальність прийняття нової редакції Закону України "Про адвокатуру" зумовлена необхідністю вирішення широкого кола існуючих теоретичних та практичних проблем адвокатури, які роблять неможливим її повноцінне функціонування.

Розглядаючи положення майбутнього закону можна зробити висновки: чи відповідає законопроект вимогам законодавства на сьогоднішній день.

Беручи в руки законопроект, завжди очікуєш, що він - вирішення всіх проблем, панацея від усіх бід сучасних юристів ... Іноді очікування виправдовуються іноді ні ... Я спробую бути об'єктивною і в кінці свого аналізу зможу з впевненістю сказати, чого чекати від нового проекту - ще одного розчарування і загибелі його на першому читанні, як і більшості його попередників, або здійснення мрії кожного адвоката і народження нового закону "Про адвокатуру". 

Розглянемо основні положення:

У розділі першому пропонується визначення адвокатури як спеціально уповноваженого недержавного професійного правозахисного інституту, до якого належать особи, які набули статус адвоката та здійснюють адвокатську діяльність. На мою думку, визначення терміну "адвокат" як особи, яка придбала визначений цим Законом спеціальний статус, що дозволяє практикувати право, - здійснювати адвокатську діяльність - є недостатньо вірним, тому що особливістю адвокатського статусу не є право на здійснення практики права.  Доцільним є визначення адвоката в кримінально-процесуальній термінології та відповідно до визначення адвокатури у ч.2 ст.59 Конституції України "адвокат - особа, яка придбала визначений цим законом спеціальний статус, який дозволяє здійснювати захист законних прав та інтересів суб'єктів права.

Упущенням є також те, що державу не було включено як суб'єкт, який має право на захист.

Позитивні зміни: підвищення вимог до осіб, які мають отримати статус адвоката шляхом встановлення вимог про наявність бездоганної репутації, збільшення стажу роботи до трьох років в галузі права необхідного для отримання статусу адвоката, впровадження обов'язковового  стажування.

У ст.10 не зазначено чи враховується повна вища освіта при обліку стажу, досить розмито вказано "чи вимагає посада наявності вищої юридичної освіти". На жаль, засновники проекту не подбали про молодих фахівців,  вказавши, що особа, яка не має повної вищої освіти працює як стажист або помічник адвоката.

Досить розмитим є зазначене в ст.28 твердження про те, що гонорар повинен бути розумно обгрунтованим. Це оціночне поняття, тому можуть виникнути проблеми з тлумаченням і застосуванням цієї норми.

У проекті також можна відзначити і позитивні зміни, планується:
Встановлення однакового порядку підтвердження повноважень адвоката на участь у кримінальному, цивільному, господарському, адміністративному судочинстві.
Виключення з кримінально процесуального законодавства дискримінаційних положень про усунення захисника від участі у справі.
Розширення гарантій адвокатської діяльності, зокрема шляхом:

1) заборони будь-якого втручання в адвокатську діяльність та перешкоджання в її здійсненні;

2) встановлення спеціальної послідовності у справах про злочини, вчинені адвокатами;

3) обмеження можливості проведення оперативно-розшукових заходів або слідчих дій щодо адвоката;

4) закріплення положення про обов'язкову присутність представника РРА при затриманні адвоката або вирішенні питання про застосування до нього запобіжного заходу;

5) встановлення відповідальності за безпідставне ненадання інформації або документів на вимогу адвоката;

6) забороняється вимагати від адвоката пред'явлення договору про надання правової допомоги для підтвердження повноважень на участь у справі, а також інші гарантії.

Все це на перший погляд здається позитивним, але є в цьому і свої недоліки. П.8 ч.2 ст. 45 забороняє залучення адвоката до кримінальної, адміністративної, цивільної, матеріальної та іншої відповідальності, або погрожувати її застосуванням у зв'язку із здійсненням адвокатської діяльності. Це означає фактичний імунітет адвоката до статей КК України, які містяться в розділі «Злочини проти правосуддя».
Розширення предмета адвокатської таємниці. Проте за розголошення адвокатської таємниці відсутні санкції.
Створення Єдиного реєстру адвокатів України та Єдиного реєстру адвокатських утворень в Україні з вільним доступом та своєчасним поновленням інформації про адвокатів, який забезпечить громадян достовірною інформацією про адвокатів.

У ч.3 ст.52 вказується, що: "Участь в органах адвокатського самоврядування є почесним обов'язком адвоката і здійснюється на громадських засадах". В органах адвокатури України ніколи не було і жодним чином не може бути обов'язкового членства, оскільки воно є громадською організацією.

У ст. 36 Конституції України йдеться про право громадян об'єднуватися в громадські організації для здійснення і захисту своїх прав і свобод та задоволення політичних, економічних, соціальних, культурних та інших інтересів. Як зазначено в Конституції ніхто не може бути примушений до вступу в будь-яке об'єднання громадян. Маються на увазі, зокрема, громадські організації, які діють відповідно до Закону «Про об'єднання громадян», наприклад, Спілка адвокатів України та інші громадські органи адвокатів, створені відповідно до ст. 19 чинного Закону «Про адвокатуру», на відміну від професійних організацій адвокатів, передбачених ст. 4 цього ж закону, де адвокати займаються своєю професійною діяльністю, а не суспільною, і здійснюють не захист своїх прав і свобод, а захищають права інших людей. Якщо уважно прочитати статтю 1 законопроекту «Про адвокатуру», то з неї виразно випливає, що адвокатура являє собою єдине співтовариство адвокатів, в яке може увійти обмежене коло осіб - ті, хто мають спеціальний дозвіл на заняття певною професійною діяльністю (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю), тобто це не громадська, а професійна організація.

З аналізу проекту закону видно, що в ньому присутні як позитивні моменти, так і певні недоліки, які можуть ускладнити тлумачення норми закону в подальшому її застосуванні.

Корочкіна Анна

Юрист АК "Прайм"