Жага землі

На ринку сільгоспземель останнім часом помічена деяка паніка, що не могло не відбитися на продажній ціні об'єктів. Так, земельні ділянки сільськогосподарської категорії, розташовані близько до кордонів 30-кілометрової зони міста Києва за останній місяць впали в ціні на 100-150 доларів за сотку. Що ж послужило причиною зниження?

Земельним кодексом України заборонено підприємствам і фізичним особам набувати земельні ділянки сільськогосподарського призначення розміром більше 100 га. Зазначена площа може бути збільшена виключно у випадках спадкування за законом. Заборона на придбання більшої площі ділянок строком до 2015 року був введений законом у жовтні 2004 року. Також положення кодексу забороняли вносити права користування земельними ділянками (паями) у статутні фонди господарських товариств. Крім того, пункт 15 Перехідних положень Земельного кодексу встановлював пряму заборону до 1 січня 2007 року на продаж земель, виділених для ведення селянського (фермерського) господарства та іншого товарного сільськогосподарського виробництва, а також громадянам - власникам земельних часток (паїв).

Зацікавлені в придбанні земель підприємці використовували досить відпрацьовані схеми, що дозволяють досягти запланованого результату. У випадку термінової угоди, наприклад, створювали ряд юридичних осіб з подальшим підписанням по суті пов'язаних договорів купівлі-продажу. Формально ж кожне зі створених підприємств набувало об'єкт розміром до встановленого обмеження. Якщо ж був часовий запас, наприклад в 3-4 місяці, проводили переклад земель з категорії сільськогосподарського призначення в придатний для використання за цільовим призначенням, як правило - землі промисловості, транспорту, будівництва, тощо. 

У кожному разі гравці земельного ринку в невгамовній спразі прозорості очікували закінчення терміну дії мораторію з нового року. Адже лобіювання соціалістами продовження мораторію є не що інше, як популізм, розрахунок на політичні діведенди у певної частини українського електорату, хоча, по суті, цьому самому електорату не дає можливості розпорядитися по праву наявним.

Як би там не було, 3 жовтня 2006 року Верховна Рада Україна затвердила за основу проект закону, внесений народним депутатом Цушко В.П., що стосується заборони на продаж земель сільгосппризначення. Чому законопроект схвилював суспільство? 

Проектом пропонується:
Запровадити не пізніше 1.01.2008 року повноцінний ринок земель, що перебувають у державній та комунальній власності, а також земель товарного сільськогосподарського виробництва.
Заборонити (увага!) продаж земель сільськогосподарського призначення до прийняття відповідних законодавчих актів. Нижче слідує перелік законів, а також заходів, які необхідно зробити для зняття заборони.

Отже, якщо існуюча версія пункту 15 Перехідних положень ЗКУ забороняла продаж земель певного цільового призначення, використовуючи розхожий сленг латифундистів - так званої «товарки» і паїв, то справжній варіант встановлює категоричну заборону на всі землі сільськогосподарського призначення, а під цю категорію потраплятимуть у тому числі і землі ОСГ. Які шанси на проходження проекту в даній редакції? Давати які-небудь прогнози в існуючому хаосі річ невдячна, хоча деякі експерти вважають цілком імовірним прийняття закону вже найближчим часом. Чи існують методи піти від обмежувальних формулювань у разі вступу в силу? Звичайно ж, так.  Але не будемо забігати вперед.  Вирішуємо проблеми по мірі їх виникнення.